А сотню вже зустріли небеса..                                     

Летіли легко,хоч Майдан ридав..

І з кров ю перемішана сльоза....

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін —                                    

 Спереду--сотник ,молодий,вродливий,           

юний хлопчик в касці голубій ,

І вчитель літній--сивий-сивий..       І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела,злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла..