В своєму серці плекаю я надію,

Що виросту колись й здійсняться мої мрії

І буду  я країну прославляти,

Її болючі рани заживляти.

Ті рани, що принесла нам війна,

А чи загояться вони  через віка?

Не згояться вони через віка!

І знов у серці  болем ожива

Відлуння про страшні роки

Й криваві кроки безчуттєвої війни.

Куди не глянь - у шрамах вся земля,

Умилися кров'ю всі наші поля

І янголи плачуть над синню очей

Всіх тих, хто лежить у тиші алей.

І кожен солдат, що поліг у бою -

Відстояв країну мою дорогу.

А в полі могилка одна і друга

Заквітла травою і заросла.

 Пішли у небуття солдати,

А десь когось чекала мати...

Бо в серці жевріла надія.

Тож не забудемо ми їх ніколи,

Бо спокій наш вони бороли

І здобували перемогу,

Ціною власного життя,

Щоб в мирі всі зростали діти

І щоб буяли всюди квіти.

Сіяло сонце в вишині,

Спокійно спали в тишині.

І соловейко у гаю

Співав нам пісеньку свою.