Історія школи

Збудована наша школа в далекому 1908 році з допомогою земства та самих жителів села, це була початкова, спочатку 2-класна, потім 4-класна, що на той час було достатнім рівнем освіти. У 1928 році будівля школи була відремонтована. І цей рік ввійшов в історію школи як рік створення в школі піонерської організації.                                                                               

На протязі десятиріч, до Великої Вітчизняної війни діти мали змогу навчатися в школі. Війна була важким випробуванням для всієї країни, в тому числі і для нашого села, яке потрапило під фашистську окупацію. Навчання було припинено, а в приміщенні школи фашисти влаштували конюшню. А поряд зі школою, в будинку культури (клубі) розмістили тимчасовий табір для військовополонених. Після закінчення війни зусиллями учнів та їх батьків школу було відбудовано. Першим директором відбудованої школи у 1945 став Суслов Федір Юхимович. У 1946 році школа стає семирічною і у 1947 її очолює офіцер-фронтовик, орденоносець Попугай Іван Якимович. У основній будівлі вчилися учні 1-4 класів, а учні 5-7 класів у хатині (тепер там збудовано новий дитячий садок). Розуміючи важливість здобуття освіти для дітей та дорослих, він організовує заочне навчання в інститутах молодих вчителів, створивши тим самим професіональний і грамотний педагогічний колектив.

Нелегко було вчителям у післявоєнний час. Працювала школа у три зміни: перші дві навчалися учні, а третьою зміною була вечірня школа для дорослих. Саме в ці роки в школі навчались найбільша кількість учнів 344-360.

У директора школи Івана Якимовича,  була мета, до якої він наполегливо йшов – добудова нового корпусу школи. Його зусиллями та з допомогою жителів села на початку 60-х років розпочалось будівництво. У 1965 році директором став Джежела  Іван Пилипович, який завершив будівництво.

Невтомний трудівник, він перетворив школу у квітучий сад: парк, пишні розарії, виноградник і фруктовий сад чарівним шатром оточили школу, даруючи красу і врожаї, школа славилась своєю кролефермою.

 З 1968 по 1982 рік директором школи була Крива Марія Омелянівна. У школі працювало багато гуртків. Школа постійно здобувала перемоги у районних та обласних змаганнях. Краєзнавцями школи зібрано важливі матеріали з історії школи, села, організовано учнівські наукові фольклорно-етнографічні експедиції.

На наукову основу поставлено фенологічні та гідрометеорологічні спостереження. Краєзнавці стають неодноразовими переможцями обласних, республіканських і Всесоюзних зльотів представників кращих експедиційних туристсько-краєзнавчих загонів.

45 учнів приймали участь в обласних краєзнавчих зльотах, 7 – в республіканських і 3 у Всесоюзних (в Москві і Ленінграді). І після участі у Всесоюзному зльоті командирів кращих експедиційних загонів, який проходив у 1975 році в Москві, де з доповіддю виступила Андрусенко Надія, - учениця нашої школи, наш гурток було перейменовано в шкільне наукове товариство і нагороджено Дипломом ІІ ступеня.

З 1982 по 1985 рік директор школи Васильченко Марія Петрівна. З 1985 по 1995 – Малай Павло Валентинович. З 1995  по 2010 – Офіцерова Надія Вікторівна. З 2010 – Свінцова Софія Петрівна.

У 9 класах – комплектах навчається 96 учнів. Останні 5 років їх кількість практично залишається однаковою. 

     Методична робота з педкадрами будується на діагностичній основі. Використовуються як колективні форми роботи (постійно діючі методичні об’єднання, науково – теоретичні та практичні семінари, методичні тижні, конкурси нестандартних уроків та ін.), так і індивідуальні.

     Розвитку творчої особистості підпорядковані пошуки педагогами нестандартних підходів у навчанні та вихованні, запровадження проблемно – пошукових методів навчання, доцільне використання годин варіативної частини навчального плану.

     Головною метою навчання й виховання в школі є формування високого рівня загальної культури школярів – духовної, естетичної, фізичної, культури спілкування.

     Одним з основних завдань школи педагогічний колектив вважає виховання творчої особистості, здатної сприймати дійсність з різних поглядів, готової до самовизначення та самовиховання. Реалізуючи це завдання, колектив значну увагу приділяє створенню згуртованої учнівської громади, утвердженню в її життєдіяльності загальнолюдських цінностей. Добре розвинена система учнівського самоврядування сприяла розвитку організаторських здібностей дітей, становленню їхнього іміджу.

     Нинішня реформа освіти ставить за мету формування людини не за єдиним зразком, як це було раніше. Вона має абсолютно інший цільовий вектор, її завдання складніше і глобальніше. Створити таку педагогічну систему, за якою кожна окрема дитина отримала б невичерпні можливості для повної самореалізації закладених у ній покликань та здібностей.

     Відомо, що людину формує передусім середовище, в якому вона виховується. Тому, щоб змінити людину, необхідно спершу здолати традиційні обмеження шкільного середовища: воно має налаштовуватися на персональний талант дитини. Ці зміни у школі вже почалися, педагогічний колектив робить все, щоб кожна дитина реалізувалася.